· В своїй хаті й своя правда,
І сила, і воля.
· Нема на світі України,
Немає другого Дніпра…
· Одцурається брат брата
І дитини мати.
· Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
· Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани
Ясновельможнії гетьмани.
· Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
· Учітеся, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
· Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
Із вірша «Заповіт»:
· І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Із вірша «Мені однаково…»:
· Малого сліду не покину
На нашій славній Україні.
На нашій – не своїй землі.
· Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Із поеми «Гайдамаки»:
· Сини мої! орли мої!
Летіть в Україну, -
Хоч і лихо зустрінеться,
Так не на чужині.
· Гайдамаки гуляють, карають;
Де проїдуть – земля горить,
Кровю підпливає.
· Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
Із поеми «Кавказ»:
· За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий добрі ребра
Й серце розбиває.
· Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
· У нас же й світа, як на те –
Одна Сибір неісходима,
А тюрм! а люду!.. Що й лічить!
Од молдаванина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!
Немає коментарів:
Дописати коментар