ВІДОМІ ТЕРМІНИ ПРОВЕДЕННЯ ЗНО-2021 

Наказом Міністерства освіти і науки України від 30 вересня 2020 року № 1210 затверджено календарний план підготовки та проведення зовнішнього незалежного оцінювання 2021 року.

Відповідно до наказу реєстрація осіб для участі у зовнішньому незалежному оцінюванні триватиме з 1 лютого до 5 березня 2021 року. Керівники закладів освіти зможуть зареєструвати учнів (слухачів, студентів) для проходження ДПА у формі ЗНО до 1 березня 2021 року.

До 30 квітня 2021 року зареєстровані учасники зможуть завантажити зі своїх інформаційних сторінок запрошення-перепустки, де буде зазначено час і місце проведення тестувань.

Основна сесія зовнішнього незалежного оцінювання почнеться 21 травня тестуванням з хімії і завершиться 15 червня тестуванням з географії. Тестування з іспанської, німецької, французької мов відбудуться 24 травня, з англійської мови – 25 травня, з математики – 28 травня, з української мови, української мови і літератури – 1 червня, з історії України – 4 червня, з фізики – 7 червня, з біології – 10 червня.

Інформацію про результати основної сесії зовнішнього незалежного оцінювання з усіх навчальних предметів буде розміщено на інформаційних сторінках учасників тестування до 30 червня 2021 року.

Також повідомляємо, що зміст сертифікаційних робіт відповідатиме програмам зовнішнього незалежного оцінювання, затвердженим наказами Міністерства освіти і науки України від 26 червня 2018 року №696, від 20 грудня 2018 року №1426, від 04 грудня 2019 року №1513.

Офіційна інформація щодо ЗНО 2021 зі зразками демонстраційних робіт ЗНО з української мови та ЗНО з української мови й літератури

 

Офіційна інформація щодо ЗНО 2021 зі зразками демонстраційних робіт ЗНО з української мови та ЗНО з української мови й літератури

 

УКРАЇНСЬКА МОВА / УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА 2021

У 2021 році в переліку навчальних предметів, із яких проводитиметься зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, виокремлюють 1) українську мову та 2) українську мову і літературу. Відтак випускники, які завершують у 2021 році здобуття повної загальної середньої освіти та/або планують вступати до закладів вищої освіти, матимуть можливість самостійно обирати, яку саме роботу виконуватимуть під час ЗНО: сертифікаційну роботу з української мови; сертифікаційну роботу з української мови та літератури.

Випускники закладів загальної середньої освіти, а також учні (слухачі, студенти) закладів професійної (професійно-технічної), вищої освіти, які у 2021 році здобудуть повну загальну середню освіту, мають вибрати українську мову як обов’язковий предмет для проходження державної підсумкової атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання.

Зміст сертифікаційної роботи з української мови і літератури визначено Програмою зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури, затвердженою Міністерством освіти і науки України. Програму розроблено на основі чинних навчальних програм з української мови і літератури для загальноосвітніх навчальних закладів.

22 травня 2019 року Кабмін ухвалив нову редакцію Українського правопису.

Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України від 29.07.2019 № 1033: у завданнях зовнішнього незалежного оцінювання протягом п’яти років будуть використовуватися норми Українського правопису, які не зазнали змін. Тобто завдання, які стосуються норм Українського правопису, будуть ґрунтуватися тільки на тих усталених нормах, які не змінилися.

В Українському центрі було ухвалено рішення: протягом п’яти років не вважати помилковим написання слів згідно з нормами попередньої редакції правопису. Іншими словами екзаменатори позначатимуть написання слів, що не відповідатиме чинному правопису, однак у загальному обліку не враховуватимуть його — такі помилки не вплинуть на загальний бал учасника тестування за написання власного висловлювання.

Програма зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератри 2021 року

Демонстраційний варіант сертифікаційної роботи з української мови 2021 року

Демонстраційний варіант сертифікаційної роботи з української мови і літератури 2021 року

19 березня День народження святкує душа української

 поезії - Ліна Костенко

Її слово надихає та окрилює. А головне - об'єднує нас навколо спільних цінностей та української ідеї. Зі святом, Ліно Василівно З 90-літтям!Здоров'я, щастя, любові, поваги, натхнення, Божої ласки. Многая літа!❤️

Сьогодні 149 років з Дня народження видатної української письменниці Лесі Українки!

10 вражаючих фактів про Лесю Українку, які мало хто знає

Лариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка. Її вірші вчать ще змалку, тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все. Адже про неї завжди багато говорять, багато пишуть, багато дискутують… Принаймні, однозначно більше, ніж, скажімо, про її матір – ще одну визначну поетесу Олену Пчілку. Та насправді ми зовсім не знаємо Українки. Тож зараз я спробую трішки пролити світла на життєві таємниці феномену, який можна назвати «Ucrainka incognita».

Мало хто знає, але якби Леся жила в наш час, її б однозначно назвали дитиною індиго.

А, може, вона такою і була? В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш. Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Погодьтесь, що все це – і дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.

Мало хто знає, але попри вищесказане, Олена Пчілка вважала свою доньку малорозвиненою.

Леся мала ще старшого брата, Михайла. Їх в сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До 5го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою. Аргументувала це небажанням російського впливу на свою доню. Таке ставлення до дочки легко зрозуміти, знаючи характер самої Пчілки. Її боялись навіть чоловіки, а Євген Чикаленко казав: «Це та баба, що їй сам чорт черевики на вилах подає».

Мало хто знає, але свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова?

Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

Мало хто знає, але Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь»?

І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – це ж уже навіть науковий термін! Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними. І в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову «промінь» аніж його історичному попереднику «луч». А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас — слову «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.

Мало хто знає, але Сергій Мержинський, кому був присвячений знаменитий лист «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», не відповідав Лесі взаємністю.

ін сприймав їхні стосунки як дружні, а то й ділові. І коли Українка йому освідчилась, холодно відповів «Ні…» Але нічого не змінюється: кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей. Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима». І, навіть відходячи у кращий світ, Мержинський, замість очікуваних слів освідчення, прохав Лесю попіклуватись про інакшу жінку, яку він насправді кохав.

Мало хто знає, але деякі дослідники творчості Українки вважають, що у неї був роман з іншою видатною жінкою того часу – Ольгою Кобилянською.

Леся і справді підтримувала тісні взаємини з Кобилянською, проте їх радше можна назвати дружніми, аніж любовними. Прихильники теорії про нетрадиційну сексуальну орієнтацію поетеси такий висновок роблять із листувань, де Українка часто називає Кобилянську пестливими словами, зокрема «хтосічкою». Також стверджують, що схожі мотиви проглядаються в драмі Лесі «Блакитна троянда», яка до слова, в першій редакції мала назву «Нічні метелики».

Мало хто знає, але хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.

Мало хто знає, але існує астероїд, названий на честь поетеси.

Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.

Мало хто знає, але в останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору.

Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.

     

 Лауреати Шевченківської премії - 2018

    Комітет Шевченківської премії визначив лауреатів у різних галузях 2018 року. Письменниця, художниця Емма Андієвська отримає літературну премію. Вона написала 215 сонетів, видала понад 40 книг поезії, прози, три романи, намалювала понад 17 тисяч картин.

А у галузі публіцистики комітет обрав лауреатом професора, автора бестселерів навколо історії України, директора Українського наукового інституту Гарвардського університету Сергія Плохія.

Шевченківська премія - 2018: претенденти

31 жовтня закінчився термін подання творів на розгляд Шевченківського комітету. Імена учасників конкурсного відбору оприлюднені на офіційному сайті премії.

Твори подавалися від різноманітних державних та недержавних установ. Найбільше організацій висунули на здобуття премії книжки Емми Андрієвської, а найбільша кількість авторів була подана від Фонду Бориса Олійника.

Отже, за Національну премію ім. Тараса Шевченка2018 року в області літератури, публіцистики та журналістики боротимуться:

ü  Сергій Плохій, «Брама Європи» (Висунуто членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Дмитром Дроздовським)

ü Петро Шкраб’юк, «Над простором і часом» (Висунуто Львівською організацією Національної спілки письменників України)

ü Галина Тарасюк, «Зоре моя вечірняя, або Пророк і Марія» (Висунуто Українським фондом культури імені Бориса Олійника)

ü  Емма Андієвська, «Міста-валети», «Бездзигарний час», «Шухлядні краєвиди», «Маратонський біг» і «Щодення: перископи» (Висунуто Інститутом філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національним університетом «Острозька академія», Національним музеєм літератури України)

ü  Іван Корсак, «Борозна у чужому полі», «Вибух у пустелі», «На розстанях долі» (Висунуто Всеукраїнським товариством «Просвіта» імені Тараса Шевченка»)

ü  Юлія Бережко-Камінська, «Пошепки і вголос» (Висунуто видавництвом «Український письменник»)

ü  Ольга Слоньовська, «Упольоване покоління» (Висунуто Українським фондом культури імені Бориса Олійник)

ü Віктор Терен, «Жити» (Висунуто редакцією Всеукраїнського журналу «Дивосвіт»)

ü Василь Рябий, «Сологолос» (Висунуто Івано-Франківською обласною організацією Національної спілки письменників України)

ü  Іван Чумак, «Історія самобутності, або Народ безсмертний» (Висунуто Творчим об’єднанням «Світлиця»)

ü  

Брати Капранови, «Забудь-річка» (Висунуто видавництвом «Нора-Друк»)

ü  Петро Карась, «Серце мусить боліти», «Жито і калина» (Висунуто Українським фондом культури імені Бориса Олійника)

ü  Володимир Рафєєнко, «Довгі часи» (Висунуто Конгресом літераторів України та Видавничим домом «ЧІЛІ»)

ü  Ганна Ручай, «На східному фронті є зміни» (Висунуто Білоцерківським міськрайонним об’єднанням ВУТ «Просвіта»)

ü Оксана Смола, «Вітрильник у Божих долонях» (Висунуто редакцією щомісячника літературно-мистецького та громадсько-політичного часопису «Дзвін»)

ü  В’ячеслав Рисцов, «Моя любов на тебе схожа» (Висунуто Українським фондом культури імені Бориса Олійника)

ü Олександр Ірванець, «Харків 1938» (Висунуто Комунальним закладом культури «Харківський літературний музей»)

ü  Антонія Цвід, «Возлюбленик муз і грацій», «І темнії ночі, і ласки дівочі» та «Як русалки місяць ловлять» (Висунуто Публічною бібліотекою імені Лесі Українки для дорослих (м.Київ)

ü Павло Усенко, «На Шевченковій орбіті: Зигмунт Сєраковський» (исунуто Київським Польським Культурно-Освітнім товариством ім. А.Міцкевича)

Дізнатися про номінантів в інших категоріях, можна на офіційному сайті премії.

Національна премія України імені Тараса Шевченка (Шевченківська премія) — державна нагорода України, найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Заснована 1961 року.

Національна премія встановлена для нагородження за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам’ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.

До складу комітету премії увійшли: кінознавець Сергій Тримбач, артист Олексій Богданович, театральний режисер Дмитро Богомазов, кінорежисер Сергій Буковський, хоровий диригент Микола Гобдич, письменниця Любов Голота, письменник Григорій Гусейнов, кінорежисер і телережисер Андрій Дончик, літературознавець Дмитро Дроздовський, письменник Сергій Жадан, мистецтвознавець Марія Задорожна, художник Анатолій Криволап, композитор Юрій Ланюк, журналіст, телеведучий Юрій Макаров, музикознавець Олександра Олійник, співак Тарас Петриненко, актриса Ада Роговцева, художник Сергій Савченко, літературознавець Ростислав Семків, кінорежисер Мирослав Слабошпицький, літературознавець Елеонора Соловей, актриса Наталя Сумська, майстер народного мистецтва Олександра Теліженко, галерист, куратор Тетяна Тумасян.

Нагадаємо, що Шевченківську премію з літератури 2017-го року отримав Іван Малкович за книжку «Подорожник з новими віршами» (Видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га»).

Джерело: http://www.chytomo.com/news/stali-vidomimi-pretendenti-na-shevchenkivsku-premiyu-z-literaturi

З Днем народження, Тарасе!

 

9 березня відзначаємо день народження видатного українця, поета, художника, прозаїка — Тараса Григоровича Шевченка, який народився у цей день, 204 роки тому, 1814 року в сім’ї селян-кріпаків. Попри час Шевченко не віддаляється, не бронзовіє. Він – апостол правди – живий! У чому криється цей феномен, ця дивна незбагненність? У живому щирому слові Тараса, що іноді бринить як струна, а іноді подібне до гострого важкого меча.

«Без Нього… хто знає, що було б з нами!», – зауважує Богдан Лепкий. «Кобзар» для українців те саме, що й Біблія. Його загортали у вишитий рушник і зберігали біля образів як святиню. По ньому український селянин, водячи зашкарублим, покрученим від важкої праці пальцем, вчився читати. Вуста старанно шепотіли заповітні прості рядки, а розум осявала істина – «Борітеся – поборете!».

Цікаві факти з життя Тараса Григоровича Шевченка

Ø    9 березня 1814 року у родині простих селян-кріпаків народився Тарас Шевченко, якого небезпідставно вважають основоположником літературної української мови.

Ø    Навесні 1838-го художник Карл Брюллов викупив молодого Шевченка з кріпацтва, заплативши 2500 рублів (ці гроші Брюллов отримав з продажу портрета Жуковського). Нарешті вільний, Шевченко вирішив здобувати освіту в Академії мистецтв.

Ø    1845 року Шевченко створює 12 картин, вартість яких становила 5 рублів сріблом.

Ø    Без участі культурних діячів Російської імперії, Шевченко, скоріш за все, ніколи б не вибрався з ролі кріпака-живописця. Так вважають деякі російські історики.

Ø    Тарас Шевченко був дуже різносторонньою особистістю. Не зважаючи на свої яскраві націоналістичні та патріотичні переконання, він перебував у друзях багатьох знатних росіян.

Ø    Крім тяги до письменництва, Шевченко володів безліччю інших талантів, один з яких оцінили художники-іконописці, до яких потрапив юний поет після смерті батьків. Там він дуже швидко освоїв початкові вміння у живописі, тому його поміщик Енгельгардт вирішив відправити Шевченка до Петербурга, щоб удосконалити майстерність свого кріпака. Там і оцінили здібності майбутнього Кобзаря тогочасні представники культури - Брюллов, Жуковський та Венеціанов. Саме вони доклали зусиль для визволення Шевченка з кріпацтва, заплативши доволі велику суму для того часу - 2500 рублів.

Ø    Найбільш відомою книгою Шевченка звичайно ж є "Кобзар", якій присвячено цілий музей у Черкасах (єдиний на весь світ у своєму роді). Зібрані у "Кобзарі" вірші перекладені на понад сотню мов світу. Більше ніж 8 мільйонів копій - таким був тираж книги за часів радянського союзу, а за часів життя автора перевидавалася 4 рази.

Ø    Перебуваючи у членстві Кирило-Мефодіївського товариства, Шевченко висував ідеї автономного статусу України та інших слов'янських держав, і столицею такої багатонаціональної держави він бачив місто Київ, а не Москву.

Ø    Основна освіта українського митця тривала лише два роки. Її він здобув у церковно-прихожанській школі.

Ø    Причиною заслання Шевченка до Оренбурга рядовим були його неприйнятні для Миколи І висловлювання. Окрім цього, поету було заборонено займатися творчістю. Однак цю заборону він ігнорував. Саме у Оренбурзі Тарас Григорович написав більшу частину своїх повістей. Це стало можливим завдяки добродушності російських офіцерів, яким підпорядковувався письменник.

Ø    Лише на письменництві творчість видатного українця не закінчувалася. Він захопився ліпленням та гравіруванням наприкінці свого життя.

Ø    Останні дні свого життя Шевченко провів у Петербурзі. Поховали його на Смоленському кладовищі. Проте за день до своєї смерті, у свій день народження, 9 березня, поет попрохав свого вірного друга Григорія Честахівського, щоб у разі його смерті похорон відбувся у місті Канів. Останнє бажання видатного митця виконали лише через два роки.