Лауреати Шевченківської премії - 2018

    Комітет Шевченківської премії визначив лауреатів у різних галузях 2018 року. Письменниця, художниця Емма Андієвська отримає літературну премію. Вона написала 215 сонетів, видала понад 40 книг поезії, прози, три романи, намалювала понад 17 тисяч картин.

А у галузі публіцистики комітет обрав лауреатом професора, автора бестселерів навколо історії України, директора Українського наукового інституту Гарвардського університету Сергія Плохія.

Шевченківська премія - 2018: претенденти

31 жовтня закінчився термін подання творів на розгляд Шевченківського комітету. Імена учасників конкурсного відбору оприлюднені на офіційному сайті премії.

Твори подавалися від різноманітних державних та недержавних установ. Найбільше організацій висунули на здобуття премії книжки Емми Андрієвської, а найбільша кількість авторів була подана від Фонду Бориса Олійника.

Отже, за Національну премію ім. Тараса Шевченка2018 року в області літератури, публіцистики та журналістики боротимуться:

ü  Сергій Плохій, «Брама Європи» (Висунуто членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Дмитром Дроздовським)

ü Петро Шкраб’юк, «Над простором і часом» (Висунуто Львівською організацією Національної спілки письменників України)

ü Галина Тарасюк, «Зоре моя вечірняя, або Пророк і Марія» (Висунуто Українським фондом культури імені Бориса Олійника)

ü  Емма Андієвська, «Міста-валети», «Бездзигарний час», «Шухлядні краєвиди», «Маратонський біг» і «Щодення: перископи» (Висунуто Інститутом філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національним університетом «Острозька академія», Національним музеєм літератури України)

ü  Іван Корсак, «Борозна у чужому полі», «Вибух у пустелі», «На розстанях долі» (Висунуто Всеукраїнським товариством «Просвіта» імені Тараса Шевченка»)

ü  Юлія Бережко-Камінська, «Пошепки і вголос» (Висунуто видавництвом «Український письменник»)

ü  Ольга Слоньовська, «Упольоване покоління» (Висунуто Українським фондом культури імені Бориса Олійник)

ü Віктор Терен, «Жити» (Висунуто редакцією Всеукраїнського журналу «Дивосвіт»)

ü Василь Рябий, «Сологолос» (Висунуто Івано-Франківською обласною організацією Національної спілки письменників України)

ü  Іван Чумак, «Історія самобутності, або Народ безсмертний» (Висунуто Творчим об’єднанням «Світлиця»)

ü  

Брати Капранови, «Забудь-річка» (Висунуто видавництвом «Нора-Друк»)

ü  Петро Карась, «Серце мусить боліти», «Жито і калина» (Висунуто Українським фондом культури імені Бориса Олійника)

ü  Володимир Рафєєнко, «Довгі часи» (Висунуто Конгресом літераторів України та Видавничим домом «ЧІЛІ»)

ü  Ганна Ручай, «На східному фронті є зміни» (Висунуто Білоцерківським міськрайонним об’єднанням ВУТ «Просвіта»)

ü Оксана Смола, «Вітрильник у Божих долонях» (Висунуто редакцією щомісячника літературно-мистецького та громадсько-політичного часопису «Дзвін»)

ü  В’ячеслав Рисцов, «Моя любов на тебе схожа» (Висунуто Українським фондом культури імені Бориса Олійника)

ü Олександр Ірванець, «Харків 1938» (Висунуто Комунальним закладом культури «Харківський літературний музей»)

ü  Антонія Цвід, «Возлюбленик муз і грацій», «І темнії ночі, і ласки дівочі» та «Як русалки місяць ловлять» (Висунуто Публічною бібліотекою імені Лесі Українки для дорослих (м.Київ)

ü Павло Усенко, «На Шевченковій орбіті: Зигмунт Сєраковський» (исунуто Київським Польським Культурно-Освітнім товариством ім. А.Міцкевича)

Дізнатися про номінантів в інших категоріях, можна на офіційному сайті премії.

Національна премія України імені Тараса Шевченка (Шевченківська премія) — державна нагорода України, найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Заснована 1961 року.

Національна премія встановлена для нагородження за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам’ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.

До складу комітету премії увійшли: кінознавець Сергій Тримбач, артист Олексій Богданович, театральний режисер Дмитро Богомазов, кінорежисер Сергій Буковський, хоровий диригент Микола Гобдич, письменниця Любов Голота, письменник Григорій Гусейнов, кінорежисер і телережисер Андрій Дончик, літературознавець Дмитро Дроздовський, письменник Сергій Жадан, мистецтвознавець Марія Задорожна, художник Анатолій Криволап, композитор Юрій Ланюк, журналіст, телеведучий Юрій Макаров, музикознавець Олександра Олійник, співак Тарас Петриненко, актриса Ада Роговцева, художник Сергій Савченко, літературознавець Ростислав Семків, кінорежисер Мирослав Слабошпицький, літературознавець Елеонора Соловей, актриса Наталя Сумська, майстер народного мистецтва Олександра Теліженко, галерист, куратор Тетяна Тумасян.

Нагадаємо, що Шевченківську премію з літератури 2017-го року отримав Іван Малкович за книжку «Подорожник з новими віршами» (Видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га»).

Джерело: http://www.chytomo.com/news/stali-vidomimi-pretendenti-na-shevchenkivsku-premiyu-z-literaturi

З Днем народження, Тарасе!

 

9 березня відзначаємо день народження видатного українця, поета, художника, прозаїка — Тараса Григоровича Шевченка, який народився у цей день, 204 роки тому, 1814 року в сім’ї селян-кріпаків. Попри час Шевченко не віддаляється, не бронзовіє. Він – апостол правди – живий! У чому криється цей феномен, ця дивна незбагненність? У живому щирому слові Тараса, що іноді бринить як струна, а іноді подібне до гострого важкого меча.

«Без Нього… хто знає, що було б з нами!», – зауважує Богдан Лепкий. «Кобзар» для українців те саме, що й Біблія. Його загортали у вишитий рушник і зберігали біля образів як святиню. По ньому український селянин, водячи зашкарублим, покрученим від важкої праці пальцем, вчився читати. Вуста старанно шепотіли заповітні прості рядки, а розум осявала істина – «Борітеся – поборете!».

Цікаві факти з життя Тараса Григоровича Шевченка

Ø    9 березня 1814 року у родині простих селян-кріпаків народився Тарас Шевченко, якого небезпідставно вважають основоположником літературної української мови.

Ø    Навесні 1838-го художник Карл Брюллов викупив молодого Шевченка з кріпацтва, заплативши 2500 рублів (ці гроші Брюллов отримав з продажу портрета Жуковського). Нарешті вільний, Шевченко вирішив здобувати освіту в Академії мистецтв.

Ø    1845 року Шевченко створює 12 картин, вартість яких становила 5 рублів сріблом.

Ø    Без участі культурних діячів Російської імперії, Шевченко, скоріш за все, ніколи б не вибрався з ролі кріпака-живописця. Так вважають деякі російські історики.

Ø    Тарас Шевченко був дуже різносторонньою особистістю. Не зважаючи на свої яскраві націоналістичні та патріотичні переконання, він перебував у друзях багатьох знатних росіян.

Ø    Крім тяги до письменництва, Шевченко володів безліччю інших талантів, один з яких оцінили художники-іконописці, до яких потрапив юний поет після смерті батьків. Там він дуже швидко освоїв початкові вміння у живописі, тому його поміщик Енгельгардт вирішив відправити Шевченка до Петербурга, щоб удосконалити майстерність свого кріпака. Там і оцінили здібності майбутнього Кобзаря тогочасні представники культури - Брюллов, Жуковський та Венеціанов. Саме вони доклали зусиль для визволення Шевченка з кріпацтва, заплативши доволі велику суму для того часу - 2500 рублів.

Ø    Найбільш відомою книгою Шевченка звичайно ж є "Кобзар", якій присвячено цілий музей у Черкасах (єдиний на весь світ у своєму роді). Зібрані у "Кобзарі" вірші перекладені на понад сотню мов світу. Більше ніж 8 мільйонів копій - таким був тираж книги за часів радянського союзу, а за часів життя автора перевидавалася 4 рази.

Ø    Перебуваючи у членстві Кирило-Мефодіївського товариства, Шевченко висував ідеї автономного статусу України та інших слов'янських держав, і столицею такої багатонаціональної держави він бачив місто Київ, а не Москву.

Ø    Основна освіта українського митця тривала лише два роки. Її він здобув у церковно-прихожанській школі.

Ø    Причиною заслання Шевченка до Оренбурга рядовим були його неприйнятні для Миколи І висловлювання. Окрім цього, поету було заборонено займатися творчістю. Однак цю заборону він ігнорував. Саме у Оренбурзі Тарас Григорович написав більшу частину своїх повістей. Це стало можливим завдяки добродушності російських офіцерів, яким підпорядковувався письменник.

Ø    Лише на письменництві творчість видатного українця не закінчувалася. Він захопився ліпленням та гравіруванням наприкінці свого життя.

Ø    Останні дні свого життя Шевченко провів у Петербурзі. Поховали його на Смоленському кладовищі. Проте за день до своєї смерті, у свій день народження, 9 березня, поет попрохав свого вірного друга Григорія Честахівського, щоб у разі його смерті похорон відбувся у місті Канів. Останнє бажання видатного митця виконали лише через два роки.